Розробку вчених Інституту фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського АН УРСР висунута, на здобуття Державної премії УРСР

Диво-кремнезем

Клайпедський морський торговий порт терміново викликав Київ. Сталося непередбачене. В результаті аварійної обстановки на одному з іноземних танкерів нафтопродуктами було забруднено акваторію порту. Щоб очистити поверхню води від нафтової плівки, випробували різні способи, але безрезультатно.

Невдовзі з Києва прилетів «помічник». Вчені Інституту фізичної хімії АН УРСР терміновим рейсом відправили портовикам реагент МАС-200. Порошок, винайдений киянами, успішно зарекомендував себе при збиранні нафтопродуктів.

...У моїх руках документальне підтвердження випробувань МАС-200, проведених лабораторією Клайпедського порту. В ньому зазначено: один грам адсорбенту МАС-200 бере, так би мовити, на себе 60 грамів бензину або 80 грамів машинного масла чи 64 грами штучної нафти. Реагент має властивість відштовхувати молекули води, збирає нафтопродукти докупи, не дає розповзатись по водяній поверхні. Що являє собою цей диво-порошок?

— Ви, мабуть, неодноразово, бачили білий кварцевий пісок, так званий кремнезем. Хіміки називають його двоокисом кремнію. Порошок, з яким ми працюємо, надзвичайно дрібний, — розповідає кандидат хімічних наук, один з авторів розробки Володимир Михайлович Огенко. — Поверхня кожної піщинки, як правило, гідрофільна, здатна приєднувати молекули води. Якщо за допомогою спрямованих хімічних реакцій зробити на поверхні.. високодисперсного двоокису кремнію певні зміни, то модифікована поверхня кремнезему стає гідрофобною, тобто відштовхуватиме молекули води.

Щоб знати, як у тому чи іншому випадку вести спрямоване хімічне модифікування, група вчених з Інституту фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського АН УРСР під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР лауреата Державної  премії УРСР Олексія Олексійовича Чуйка провела всебічне дослідження будови поверхні твердих тіл. Лабораторні експерименти, теоретичні узагальнення і моделювання на ЕОМ не тільки сприяли з’ясуванню фундаментальних закономірностей будови поверхні кремнезему, а дали змогу створити першу вітчизняну промислову технологію одержання високодисперсних матеріалів з хімічно модифікованою поверхнею.

Перша технологічна лінія по виробництву реагенту МАС-200 була впроваджена на калуському виробничому об'єднанні «Хлорвініл». Сьогодні на дослідних виробництвах Академії наук УРСР одержують найрізноманітніші матеріали для потреб народного господарства. Застосування їх уже дало країні понад 20 мільйонів карбованців економії.

Новинку радо зустріли буровики, геологи. Адже їм при проведенні бурових робіт доводиться боротися з небажаним явищем піноутворення. Відомо, що у свердловину, де працює бур, постійно закачують спеціальний розчин. Він охолоджує інструмент, сприяє його швидшому проходженню через земну товщу.

Буровий розчин повинен бути однорідним, не розшаровуватися, не закипати при високих температурах. Бур здійснює оберти, і це призводить до утворення у розчині піни. Вона негативно впливає на циркуляцію розчину, спричиняє до збільшення температури у свердловині, що може призвести до аварії.

Розроблений київськими ученими реагент МАС-200 додають у буровий розчин. Препарат стабілізує його, перешкоджає піноутворенню. Раніше буровики витрачали на проходження однієї скважини 20—60 тонн розчину, тепер на цю операцію витрачають лише 100—150 кілограмів реагенту! Порошок можна легко доставити вертольотом у важкодоступні райони, відпала необхідність використовувати залізничні цистерни.

Переваги нового препарату одразу оцінили нафтовидобувники. Його успішно застосовують розвідники підземних надр в різних кінцях країни.

— Створення хіміками, вченими інших профілів речовин і матеріалів із заданими властивостями значно розширює можливості людини. — розповідає кандидат хімічних наук, один з авторів розробки нових реагентів Галина Євгенівна Павлик. — Сьогодні ми можемо рекультивувати землі, забруднені нафтопродуктами. Врожай на них нічим не поступається тому, який виріс на чистих ділянках. Нові можливості відкриваються і в підвищенні ефективності використання  хімічних засобів боротьби зі шкідниками.

Широке впровадження реагентів датується 1977 роком. З того часу кількість їх значно зросла. Нині їх успішно застосовують у медицині, біології, деревообробній, харчовій промисловості та багатьох інших галузях народного господарства. Розробку групи київських хіміків висунуто на здобуття Державної премії Української PCP.

С. Грицик

«Прапор комунізму» 1982, 20